February 3rd, 2019

сльози

"Я як звір у капкані": політв'язень Гриб написав листа "Новой газете"

"Мій день проходить сумно і одноманітно. Сплю до 7:30. Їм кашу або бутерброд - те, що дають. Відносини з сусідами у мене хороші. Якщо мене звільнять - буду їм допомагати. У СІЗО мені найбільше не вистачає рідного слова. Читаю книги з місцевої бібліотеки. Мені передають книги українською мовою", - пише Гриб.

"Треба трохи потерпіти. Це "трохи" мені кожен день здається вічністю. Важко буде описати на папері цю вічність, тому що недостатньо слів для цього.

Прокидаюся, не розуміючи, чи спав я? І знаю, що сьогоднішній день не буде відрізнятися від вчорашнього", - зазначив політв'язень.

"Я думаю, що не варто бідкатися і скаржитися, хоча де ще я це можу зробити, як не тут. Адже я повинен подолати те, що трапилося зі мною. Потрібно не тішити себе надіями, але й не здаватися. Малоймовірно, що скоро все закінчиться.

Я бачу таку перспективу: або смерть, або в'язниця, де мені треба пробути наступні роки свого життя. Це в тому випадку, якщо я не помру раніше, ніж туди поїду. Туди відправляють терористів, і не всі повертаються живими. Мені там взагалі без ліків не вижити. А іншої перспективи немає", - підкреслив він.